Атеросклероз, звуження коронарних артерій – найчастіше захворювання в сучасному світі. Атеросклеротичні бляшки затуляють судини та не дозволяють достатній кількості крові надходити до серцевого м’язу. Результат подібної блокади – кисневе голодування (ішемія) серцевого м’яза та розвиток інфаркта.

Дійсно ‐ найбільш правильне рішення – не допустити утворення та розвитку атеросклеротичних бляшок, в цьому разі не доведеться усувати тяжкі наслідки. Но іноді люди почувають себе дуже добре, навіть не здогадуються про небезпеку, і не приймають ніяких запобіжних заходів. Крім того, медицина поки не всемогутня, і профілактичні заходи, що вона пропонує, діють далеко не на всіх та не завжди.

Що ж робити, якщо бляшки в судинах вже є?

Перші симптоми стенокардії (біль за грудиною, під лопаткою при фізичному навантаженні, відчуття комка у горлі і т.і.) як правило, з’являються, коли ступінь звуження (стенозу) судини досягає 70 та більше відсотків. Проте, часто початок захворювання проходить непомітно, і на фоні уявного благополуччя починається розвиток інфаркту міокарда. Тому, при виникненні симптомів стенокардії, треба звернутися до кардіолога, який після попереднього обстеження, направить на коронарографію. Коронарографія – дослідження, яке допоможе встановити ступінь ураження судин, і, якщо необхідно, встановити покази для оперативного відновлення прохідності судин.

Одним із методів оперативного відновлення прохідності коронарних судин є аорто-коронарне шунтування. Шунт – це обхідний шлях. Паралельно звуженому сегменту судини підшивається відрізок здорової судини, який беруть з іншої, менш важливої, ділянки тіла. Це об’ємна операція, яка пов’язана з певним ризиком і потребує тривалого відновного (реабілітаційного) періоду.
Альтернативою коронарному шунтуванню є стентування коронарних судин – практично безкровна операція, ризик якої в декілька разів менший і яка не потребує тривалого відновлювального періоду. Це наймолодший, але досить добре вивчений метод відновлення коронарних судин в арсеналі сучасної медицини.

Вперше стент в коронарну артерію людини імплантовано в 1986 році. З того часу, дякуючи бурхливому розвитку технологій, був досягнутий значний прогрес як в конструкції стентів, так і в способах їх доставки і імплантації в коронарні судини. Винахід та удосконалення стентів дозволило не тільки знизити ризик для життя хворого, але і значно скоротити як час проведення самої процедури, так і післяопераційний відновлювальний період.

Операція ангіопластики та стентування коронарних артерій (черезшкірного коронарного втручання) переноситься хворим досить легко, адже ніяких розрізів тіла, а тим більше розкриття грудини, як при шунтуванні, не відбувається. Проходить операція наступним чином.

Через прокол в артерії (зазвичай вибирають стегнову) катетер із закріпленим на ньому балоном і стентом підводиться до місця звуження артерії. Всі маніпуляції виконуються під контролем рентгенівського екрану і відображуються на моніторі. Можливо, такому самому, яким ви користуєтесь цієї хвилини.

В потрібному місці балон роздувається під великим тиском, розширюючи стент та просвіт судини. Потім система доставки здувається та видаляється, залишаючи в судині стент, що не дає їй звузитися знов. На перших етапах розвитку метода стент не встановлювали, обмежуючись тільки розширенням просвіту судини балоном (ангіопластикою). Але ефективність її виявилась низькою, просвіт судини досить швидко звужувався знов через невеликий час. Застосування металевих стентів дозволило різко зменшити число рецидивів. Ще менше їх стало після початку використання сучасних стентів з лікарським покриттям. Нову технологію назвали «локальною доставкою лікарської речовини за допомогою коронарного ендопротезу». Металевий матричний коронарний стент вкривають стійким полімером, що насичений лікарською речовиною. Зверху ще один, більш тонкий полімерний шар. Він служить дифузійним бар’єром та сповільнює вивільнення лікарської речовини, сприяє її рівномірному розподілу в тканях на протязі тривалого часу. Така конструкція дозволяє значно знизити можливість утворення тромбів і повторного закриття судини. В цілому ряді випадків стентування коронарних судин може відбуватися в одну сесію з коронарографією.

Імплантація стенту.flv

Що ж робити, якщо інфаркт міокарду все ж таки стався?

Це ні в якому разі не є протипоказанням для проведення коронарографії!!! Більш того, стентування коронарних судин, яке проведене в перші 2 години після початку больового нападу, дозволяє зупинити розвиток інфаркту та запобігти розвитку найсерйозніших ускладнень!

Але стентування, як і будь-яке досягнення сучасної медицини – не панацея. Після проведення процедури пацієнт потребує ретельного нагляду у кардіолога, медикаментозного лікування, адже стент не усуває причину хвороби, а тільки допомагає боротися з її наслідками.